Поміж неосяжних ландшафтів Полісся мене завжди приваблював ліс. Споконвічні соснові, дубові деревостани принаджували своєю величчю, кремезними стовбурами, ошатними кронами, зманювали чистотою, свіжістю, медовим ароматом лісового повітря, зачаровували співом лісових птахів. У літню пору було приємно побувати під шатрами затінення дерев, назбирати грибів, напитися живої води з лісової криниці. Це завжди залишає незабутні враження.
У Полісся та інших регіонах України ліси виконують важливі функції, мають велике біологічне різноманіття, різняться за видовим складом, віком, особливостями росту та розвитку. Ліс – як об’єкт досліджень завжди викликає активний жвавий інтерес, надихає на пізнання та спонукає до вивчення.
За позитивними відгуками моїх знайомих, що вже були студентами, я після отримання неповної середньої освіти без всіляких вагань поступив до Лубенського лісного технікуму. Студентські білети урочисто вручав директор технікуму Лунєнков Олександр Васильович. З початку навчання у 1979 році поринув у студентське життя. На той час ми розпочинали навчання у окремих навчальних корпусах і на перервах переходили по території з однієї до іншої аудиторії. Нас студентів на першому курсі познайомили з дендрологічним парком. Мене вразило велике видове різноманіття, раціональне планування, красиві лісопаркові пейзажі. Навіть з’являлися вірші:
«Пожовкле листя падає до ніг
Не чути спів пташок у дендропарку
Тепер я студент, лісівник-оберіг
Свій шлях розпочав на світанку …»
Студенти поринули у світ знань. Мотивація навчання була пов’язана з майбутньою спеціальністю – лісове господарство. Для слідкуванням за оцінками своїх знань я завів щоденник-табель, визначав середній бал, готувався до екзаменів. На скептичні закиди відповідав: «Я приїхав сюди вчитися!». Найбільш цікавими, важливими і потрібними були навчальні дисципліни: лісівництво, дендрологія, ботаніка, ґрунтознавство, лісові культури, лісова таксація і лісовпорядкування.
З першого курсу студентів залучали до садіння лісу під час створення лісових культур на зрубах, лісорозведення у балково-яружній мережі. Ми працювали на лісовому розсаднику, приймали участь у створенні плодового саду горіха грецького.
Студенти приймали активну участь у допоміжних роботах під час будівництва нового навчального корпусу, спортзалу технікуму. За кожним викладачем та навчальною групою студентів була закріплена аудиторія для наглядного методичного оформлення та слідкуванням за порядком.
Велике значення для мене завжди мали навчальні практики. У технікумі аудиторні заняття були нерозривно пов’язані із закріпленням теоретичного матеріалу на практиці. Запам’яталися відведення деревостанів до рубок догляду (практика з лісівництва), бусольні, теодолітні, нівелірні зйомки (практика з геодезії), опанування навичок управління бензопилою (практика з лісоексплуатації). На практиці тіснішали зв’язки з друзями-студентами, визначався подальший поступ у становленні професії лісівника. Ці перші професійні знання і навички у юнацькі роки залишили незабутні спогади на весь вік.
У вільний від навчання час мене зацікавила музична студія технікуму – вокально-інструментальний ансамбль «Пори року». Його незмінний керівник Карпець Віктор Олексійович запропонував приймати участь у роботі колективу. Творчі репетиції, концерти, сольне виконання пісень сприяло формуванню особистості, вмінню публічного виступу перед глядачами, що, звісно, згодилося мені у майбутньому. Висловлюю велику подяку керівнику і членам цього динамічного, творчого колективу.
Спогади про навчання у технікумі постійно перемежовуються з доброзичливістю і вдячністю. Дякую і пам’ятаю всіх своїх викладачів за отримання знань, терпіння і щедрість, батьківську опіку, професійні настанови. Особлива подяка талановитим викладачам-наставникам: заступнику директора з навчальної роботи Курдибасі Івану Олександровичу, класному керівнику – Вороні Івану Івановичу, викладачу дендрології і лісівництва, Заслуженому лісівнику держави – Демченко Марії Ксенофонтівні, викладачу геодезії – Кагамлику Юрію Івановичу, викладачу мов – Сопронюк Таліні Михайлівні та іншим.
Після закінчення навчання ми приїздили на зустрічі і під час спілкування відчували як щиро радіють Вчителі нашим успіхам і здобуткам. Ці розмови могли тривати довго під наметом вікових дубів біля гуртожитку, або під вербами – біля корпусу механізації. Більшість наших викладачів вже відійшли у вічність, але пам’ять про них не згасне ніколи!
На все життя у нас збереглися добрі дружні стосунки з друзями, колишніми студентами – працівниками лісової галузі: Леонтенком Миколою, Чайкою Григорієм, Цапком Анатолієм, Свяченим Дем’яном та іншими.
Після закінчення з відзнакою технікуму я розпочав лісівничу працю майстром лісу. Отримав вищу лісогосподарську освіту, закінчив денну аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію. Працюю директором державного підприємства «Новгород-Сіверська лісова науково-дослідна станція» на Чернігівщині. У 2023 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю «Лісознавство і лісівництво».
На 125-річний ювілей нашого навчального закладу разом з колегами лісівниками я був запрошений на урочисте закладання парку дерев сакури японської. За прообразом цих об’єктів садово-паркового мистецтва ми створили дендрологічний парк у державному підприємстві «Новгород-Сіверська лісова науково-дослідна станція», що містить понад 100 видів інтродуцентів та екзотів.
У всі часи де б я не працював завжди з повагою і вдячністю згадую і ставлюся до своєї першої Альма-Матері, пишаюся першою лісівничою освітою, що набув у стінах Лубенського лісного технікуму. За останні роки навчальний заклад інтегрувався у багатопрофільний лісотехнічний коледж. Він має потужну навчально-виробничу базу, компетентний висококваліфікований фаховий склад викладачів, спортивний комплекс і вокально-інструментальну групу «Пори року»! Як це чудово сприймати через призму багатьох поколінь лісівників, що здобули тут спеціальну лісівничу освіту. Це є першим і надважливим кроком у навчанні – професії – житті.
Бажаю, щоби молодь поступала на навчання до цього престижного закладу, усвідомлювала важливість отримання лісівничої фахової освіти, необхідної для розбудови та збереження нашої держави.
Анатолій Жежкун, випускник 1983 року,
директор ДП "Новгород-сіверська лісова науково-дослідна станція"
фото - автора